ЧОБАН-ЗАДЕ Бекір Вагапович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Поет, тюрколог. Класик кримськотатарської літератури.
З міщанської родини. Батько – пастух.
Народився 15 травня 1893 р. в с. Карасувбазарі Сімферопольського повіту Таврійської губернії Російської імперії (нині – м. Білогірськ Автономної Республіки Крим України).
Розстріляний більшовиками 13 жовтня 1937 р. в м. Баку СРСР (нині – столиця Республіки Азербайджан).
Навчався в Константинопольському ліцеї «Султани» (1909-1914), закінчив історико-філологічний факультет Будапештського університету (1916-1919).
Працював викладачем Східної Академії (1919-1920), Таврійського університету (1920-1922), завідуючим татарським відділом губернського відділу народної освіти (1922-1924), викладачем (1924-1925), деканом східного факультету (1925-1927) Азербайджанського державного університету, заступником завідуючого Азербайджанською філією Академії наук СРСР.
Учасник першої Світової війни (1914).
Член КримЦВК (1921-1925).
Голова наукової ради Всесоюзного комітету нової тюркської абетки (1927).
Дійсний член Інституту Сходу в Москві (1928).
Дійсний член Азербайджанського відділення Закавказького філіалу Академії СРСР (1932).
Дійсний член Азербайджанського філіалу Академії СРСР (1935).
Дійсний член Азербайджанського НДІ педагогії і психології.
Член Паризького лінгвістичного товариства (1935).
Друкувався в низці стамбульських газет, журналі «Туран».
Як учений дебютував доробком «Сингармонічні невідповідності, що здаються в «Кодексі Куманікусі» (1919).
Потім настала черга низки статей, підручників кримськотатарської мови і літератури для шкіл і вищих учбових закладів.
Усього після себе Ч. залишив понад 120 наукових статей з питань алфавіту, орфографії, термінології тюркських (кримськотатарської, азербайджанської, узбецької, туркменської, казахської, турецької та інших), а також угорської, німецької, французької.
Як поет дебютував в збірнику «Молоді татарські письменники» поемою «Де твоя ненька» (1913).
Перу Ч. також належать «Моя мама» (1915), «Народжений я в домі», «В літній вечір у дворі», «Мавка» (усі – 1917 ), поетичний щоденник «Звуки сопілки» (1919-1920), збірка «Боран» (1928).
Заарештували Ч. за обвинуваченням «у пропаганді буржуазно-націоналістичних ідей» і після 20-хвилинного суду винесли смертний вирок.
Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР (1957).
У м. Білогірськ встановлено пам’ятник землякові (2001).
Серед друзів та близьких знайомих Ч. – Д. Сейдамет, Х. Чапчахчі, В. Ібраїмов, Р. Ахундов, С. Хаттатов, С. Агамеліогли, І. Мещанінов, Д. Масарош та ін.
***
УНИКАТИ ПОРОЖНІХ СУПЕРЕЧОК, з творчого кредо Б. Чобан-заде
Що стосується того, що ...праця (підручник «Кримськотатарська наукова граматика» – авт.) написана мовою османською, то це було викликано бажанням не включатися в нескінченні до цього дня суперечки про діалекти, уникнути використання незрозумілих, вигаданих термінів, нарешті, забезпечити ефективне використання її в ширших колах.
ЗГИНЕМО РАЗОМ, з вірша Б. Чобан-заде «Хмарини, хмарини» у перекладі В. Бушакова
Хмарини, хмарини!
Мандрівні хмарини,
Чонгару й Китаю
Сягаючі хмарини!
……………………..
Хмарини, хмарини,
Померти так хочу,
А помру, – на небі
Веселитись схочу!
…………………………
Хмарини, хмарини,
Звідкіля пливете?
Чи з села й від неньки
Звісточку несете?
Позовіте мене в мандри, білокрилі,
І ми згинемо разом на небосхилі!
СТВОРИВ ЗАСАДИ НАУКИ, з оцінки наукової діяльності Б. Чобан-заде Д. Урсу
Сучасні лінгвісти-тюркологи рідко звертаються до наукової спадщини кримського ученого. Це відбувається частково за незнанням його праць і їх відсутності в бібліотеках, частково ж через те, що філологічна наука за останні 60-70 років пережила величезні зміни. Іншими словами, змінилася сама парадигма науки. Відкриття Б. Чобан-заде, Є. Поліванова і багатьох інших передових учених нині сприймаються як щось хрестоматійне, загальновідоме.
ВЛАДНИЙ І БЕЗСТРАШНИЙ, з довідки ГПУ у справі Б. Чобан-заде
Молодик... з глибокою і широкою європейською освітою, значним політичним темпераментом, владний і безстрашний, здібний публіцист і поет; користується серед татар необмеженим впливом.
АНТИРАДЯНСЬКИЙ ДЖИГІТ, з показань на допиті О. Дерен-Аєрлі
Він пропонує до всіх питань підходити по-джигітськи, не по-міщанськи, що треба мати джигітську здатність і умілість при підході до всяких питань...
Чобан-заде й інші націоналісти цю ідею широко агітували як у пресі, так і в усних доповідях.
ВКАЗУЮ І НА ВЛАСНІ ПОМИЛКИ, з покаянного листа Б. Чобан-заде в газеті «Бакинський робочий» за 13 вересня 1929 р.
На першому тюркологічному з’їзді на початку 1926 р. в Баку я остаточно перейшов на бік культурної революції на Сході і порвав всякі зв’язки з буржуазією і її прикажчиками. З літа 1926 року почав запеклу боротьбу з милліфірковцями...
З того часу мною написана низка статей і поем, недвозначно направлених проти націоналістів і буржуазних інтелігентів. В даний час працюю над статтею «Курултайщина і націоналізм в кримськотатарській літературі», де вказую і на свої помилки.
НАПРЯМ – ДЕМОКРАТИЧНИЙ, з дослідження А. Зарубіна і В. Зарубіна «Крим в 1917 році: від ейфорії березня до конфронтації жовтня»
У довідці, підготовленій для ГПУ, мабуть, в 1922 (1923) р., знаходимо цікавий пасаж: «Політичний напрям всіх цих людей (перелічуються Сейдамет, Айвазов, Хаттатов, Чобан-заде, Челебієв, Тімурджан-одобаш, Боданінський (У.), Чапчакчі– авт.) абсолютно однаковий. В той же час цю групу не можна назвати партією. У неї немає справжньої, явної партійної організації. Якась організація, мабуть, є, але не партійна, а гурткова (хоча в широкому національному масштабі). У неї немає явної, точно встановленої програми і тактики...
...Напрям цієї групи (можна назвати її мілліфірковцями, курултайцями, народно-національною партією), поза сумнівом, демократичний... У вигляді ідеалу уявляє собі федеральний зв’язок вільного демократичного Криму з такою ж Росією, як завдання найближчого періоду висуває благополучне проведення свого національного човна серед всіх підводних каменів історичного моменту.
ПОПЕРЕДНИКИ ЗАЛИШИЛИ ПОМІТНИЙ СЛІД, з інтерв’ю В. Абдураїмова Л. Рябчикову
– Якою ідеологічною спадщиною ви керуєтесь у своїй діяльності?
– Своїм ідеологічним базисом вважаємо праці видатного просвітителя Сходу, великого громадянина Криму Ісмаїл-бея Гаспринського, який закликав до єднання народи півострова в ім’я процвітання і благополуччя всього його населення.
Наша попередниця– партія Міллі Фірка, заснована, як свідчать документи, в 1918 році,– підготувала і провела парламентські вибори другого курултаю кримськотатарського народу, де одержала 35 місць із 45. Члени ЦК партії Сеїтджеліль Хаттатов, Бекір Чобан-заде, Халіль Чапчахчі та інші, крім тих, хто виїхав за кордон, у пору сталінських репресій були засуджені і розстріляні. Незважаючи на короткий строк своєї діяльності партія залишила помітний слід в історії народу і Криму. І це теж зобов’язує нас йти демократичним шляхом, діяти активно і наступально.
ЗАГАЛЬНОТЮРКСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ, з довідки «Наш Баку» на ourbaku. сom
Бекір Чобан-заде – один з фундаторів азербайджанського мовознавства. Але його наукова концепція має ширше загальнотюркське значення. Він пише і видає «Методику викладання тюркської мови і літератури» в двох частинах, близько десятка науково-методичних статей. Серед його спадщини роботи з азербайджанської, узбецької, татарської, кумицької, балкарської, киргизької літератур.
Наукова діяльність Б. В. Чобан-заде, що почалася в Криму і продовжувалася в Баку, була надзвичайно успішною.
Напередодні загибелі, вже зломлений тортурами, учений так її охарактеризував:
1. Я є першим професором на Радянському Сході в своїй спеціальності, удостоєним цього звання радянською ж владою і читав перші лекції рідними мовами народів цих країн. Мною вперше розроблені університетські курси з своєї спеціальності.
2. За весь період моєї наукової діяльності мною написано приблизно сто п’ятдесят (150) наукових робіт, з яких minimum сто (100) є першими спробами наукового обґрунтування проблем азербайджанської мови і літератури азербайджанською мовою. Більшість цих робіт і тепер не втрачають свого наукового значення.
3. Мною підготовлені сотні фахівців мовознавців і літературознавців майже на порожньому місці; серед цих моїх учнів є десятки висококваліфікованих наукових працівників-доцентів і асистентів, які зарекомендували себе своїми науковими роботами за межами своєї країни.
ХОДЯЧОМУ – ПУТЬ, з статті Р. Чубарова і Ю. Тищенко «Кримська автономія. Витоки і перші кроки становлення на новому етапі (1991-1992)»
Члени Керченського повітового комітету РКП (б) наполягали на включенні Криму до складу Української Радянської Республіки, «беручи до уваги географічне положення і економічні зв’язки». Визначні представники кримськотатарської інтелігенції, які працювали в радянських органах – А. Озенбашли, Б. Чобан-Заде, Хаттатов та інші – пропонували утворити Кримську автономну республіку, але надати їй права «повної автономії»: самостійні зносини з закордоном, ведення зовнішньої торгівлі тощо. Завершальна точка у визначені форми державного устрою Криму та включення його у склад РРФСР була поставлена спільною постановою ВЦВК та РНК «Про Автономію Кримської Радянської Соціалістичної республіки» прийнятою 18 жовтня 1921 року.
Перша Конституція автономії була затверджена 7 листопада 1921 року на І Всекримському установчому з’їзді Рад. Це був той період, коли щойно встановлена радянська влада прийняла курс на вирішення національних проблем, що дісталися їй від зруйнованої Російської імперії, шляхом створення національно-державних і національно-територіальних утворень різних рівнів. В цих утвореннях передбачалася можливість розвитку національних мов і культур, розширення представництва національних кадрів в управлінському апараті.
ПРОЛИТИСЯ ЖИТТЄДАЙНИМ ДОЩЕМ, статті В. Бушакова «Вірш Бекіра Чобан-заде «Bulutlar» і хмари як образи-символи в міфології та літературі»
У міфологіях народів світу хмари символізують небо, повітря, дощ, родючість. У Біблії хмара служить символом присутності Бога серед єврейського народу під час виходу з Єгипту. У скандинавів хмари служили бойовими кіньми войовничим дівам валькіріям. Важливе значення поняття хмари (yun) має в китайській культурі.
У знаменитому вірші «Bulutlar» («Хмари»), що став народною піснею, видатний кримськотатарський поет і вчений Бекір Ваган огли Чобан-заде, який перебував 1919 року у Будапешті, звертається до хмар, для яких на відміну від людини не існують земні перешкоди, з проханням віднести його на батьківщину або доплисти до кримських гір і степів і, вилившись там дощем, передати звісточку матері й сестрі, принести звістку з рідного краю. Рядки вірша пронизані тугою за батьківщиною та рідними людьми.
